На початку 2024 року відбувся обмін, внаслідок якого з російського полону повернули 230 громадян України. Більшість звільнених із полону – це військові, у тому числі захисники Маріуполя та «Азовсталі», але є і шість цивільних осіб, незаконно ув’язнених на окупованих територіях України. Кримських політв’язнів серед них немає.
Чи є ймовірність, що за допомогою такого ж механізму можна звільнити і кримських в’язнів, насамперед, тих, хто відчуває серйозні проблеми зі здоров’ям у російських в’язницях та колоніях і може там стати інвалідом чи буквально померти? Чи зацікавлена в цьому Росія? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії ведучий Сергій Мокрушин говорив із головою правління Кримської правозахисної групи Ольгою Скрипник та головою «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» Ігорем Котелянцем.
Про те, хто гостро потребує обміну, і чи залишається надія на звільнення у рідних та близьких політв’язнів, розповіли координаторка «Кримської солідарності» Лутфіє Зудієва та батько засудженої російським судом громадянської журналістки Ірини Данилович Броніслав Данилович.
Міжнародне гуманітарне право регулює питання військовополонених, каже голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник. А щодо цивільних, які потрапили до російського полону, механізму звільнення немає. Це стосується й тих, кого Росія переслідує з політичних мотивів, зазначає вона.
«Не передбачено, що якась божевільна країна, як Росія, утримуватиме тисячі й тисячі цивільних. Жодного чітко прописаного механізму немає. Є лише заборона брати в полон цивільних. Але, на жаль, Росія його порушує і тисячами забирає наших людей», – сказала правозахисниця в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну правозахисники перестали ділити цивільних українських полонених на політичних і неполітичних. Головне – повернути всіх цивільних, каже Ольга Скрипник. Але Росія, розуміючи, що затримання людей, які не брали до рук зброю, порушують міжнародне право, намагаються приховувати інформацію про них, стверджує правозахисниця. Якщо обміни цивільних і відбуваються, то Росія найчастіше видає їх за військовополонених.
«У нас у Криму багато людей, які були викрадені на півдні, у Херсонській чи Запорізькій областях, перевезені до СІЗО №2, СІЗО №8, відкритого після 2022 року. І частина цих людей утримується інкомунікадо, тобто без будь-яких підтверджень. Тобто Росія не визнає, що їх там утримують. І, звісно, важко говорити про якісь списки, коли Росія просто відмовляється підтверджувати цих людей», – розповіла Ольга Скрипник.
Єдиний спосіб змінити ситуацію – міжнародний тиск на Росію, каже вона. А для цього потрібно інформувати міжнародних партнерів України про те, що відбувається. Дуже важливо, зазначає правозахисниця, комунікувати з країнами, які не припинили відносини з Росією. Свою роль може зіграти і ООН, якщо активізує свою роботу.
«Ми знаємо, що головною метою для Росії залишатиметься знищення України. Тому треба бути відвертими самим із собою, легких рішень не буде. Максимально підняти цю тему на міжнародному рівні – це те, що потрібно робити. Примушувати міжнародні організації втручатися та бути активними. Шукати країни, які розмовлятимуть із Росією. Це ті кроки, які можуть допомогти», – каже Ольга Скрипник.
Координаторка правозахисного об’єднання «Кримська Солідарність» Лутфіє Зудієва у коментарі Радіо Крим.Реалії повідомила, що всіх політв’язнів мають безумовно звільнити, але серед цих людей можна виділити категорію, рятувати яких потрібно негайно. Це ув’язнені віком від 60 років і люди з тяжкими захворюваннями. Таких у списках правозахисників близько 20 людей.
«Ця цифра відчутна і може стати предметом переговорів між державами Україна та Росія, звичайно, за посередництва інших держав», – вважає Лутфіє Зудієва.
У цьому списку, каже Лутфіє Зудієва, – Енвер Омеров 1961 року народження. Він перебуває у «Владимирському централі» та потребує термінової медичної допомоги. Це також 62-річний Сервет Газієв. У Новочеркаському СІЗО він переніс мікроінсульт. У критичній ситуації перебуває 65-річний Зекір’я Муратов. Він – інвалід 3 групи.
«Важливо зазначити, що ці люди, незважаючи на медичні проблеми, незважаючи на те, що адвокати, які їх відвідують, констатують досить серйозні проблеми зі здоров’ям, ці люди дуже терпляче чекають на звільнення і чекають на те, що буде політична воля і вони нарешті будуть на волі», – зазначила Лутфіє Зудієва.
Про стан кримської активістки та громадянської журналістки Ірини Данилович, яка за політично мотивованим вироком відбуває покарання у колонії в Зеленокумську, в коментарі Радіо Крим.Реалії розповів її батько Броніслав Данилович. За його словами, Ірина, яка з моменту затримання у 2022 році має запалення вуха, так і не отримала належної медичної допомоги, що вже незабаром може призвести до інвалідності. Медогляд у колонії був формальним, вважає батько.
Лікувати вже пізно, потрібно було лікувати в перші два тижні, зараз один вихід – глухота на ліве вухо
«На сьогоднішній день, це вже півтора місяця, їй ніхто не дав жодної пігулки, навіть із крохмалем. Діагноз вони не поставили. Навіть якщо щось поставили, то Ірині не сказали. Вона нічого не знає, але відповідно до інформації, що надійшла від джерела з медчастини колонії, сказано було так: лікувати вже пізно, потрібно було лікувати в перші два тижні, зараз пізно, зараз один вихід – це глухота на ліве вухо. Оглухне – зникнуть шуми, зникне писк, зникне інше. На цьому все закінчилося», – розповів Броніслав Данилович.
У колонії, де перебуває Ірина, складні умови, розповідає Броніслав. У в’язнів навіть немає можливості митися у теплій воді.
«Жінкам перше, що потрібне, як завжди, тепла чи гаряча вода. Як такої там її немає. Точніше, вона є, але включається лише тоді, коли приїжджає перевірка. Якщо немає перевірки, миються вони на вулиці в ці мінусові температури. Миються на вулиці, розбивають кригу, потім вмиваються», – розповів батько Ірини Данилович.
Спілкуватися з донькою вдається телефоном, розповідає Данилович. Ірина у розмовах тішить себе надією на обмін. А от у батька такої надії мало.
«Не для того її викрадали, не для того її катували, не для того їй давали 7 років, щоб потім щось міняти. Я думаю, що це ФСБшні проблеми, дуже страшне явище. Ми звикли чомусь вважати, що колонія – це виправна установа, нехай навіть людина засуджена, засуджена незаконно, але все одно з нею проводять якісь виховні заходи. Ні. Ніхто там ні історії, ні релігії нічого там не розповідають. Там просто, як кажуть, знущаються з людини, розтоптують її як особистість, і більше я не бачу нічого», – каже Броніслав Данилович.
До повномасштабного вторгнення Росії в Україну було відомо про понад сто політв’язнів, розповідає голова об’єднання родичів політв’язнів Кремля Ігор Котелянець. Тепер рахунок іде на тисячі. Адже будь-якого громадянина України, затриманого російськими силовиками на окупованій території, можна вважати політв’язнем, каже він.
«Наприклад, історії, коли цивільних у Запорізькій області просто заарештовують за те, що вони були нелояльні до окупаційної влади, цю нелояльність якось показували: не хотіли російський паспорт отримувати чи висловлювати свої проукраїнські погляди. Це також політичний мотив. Насправді, скільки зараз політичних ув’язнених – можна лише здогадуватися», – розповідає Ігор Котелянець.
Він зазначає, що у 2022 році з тих, кого вдалося звільнити, цивільних було приблизно 7%. З них майже нікого, кого в Росії засудили з політичних мотивів. Це означає, каже Ігор Котелянець, що необхідно цим питанням займатися окремо від переговорів щодо звільнення військовополонених.
«Це мають бути паралельні процеси, паралельні переговори з РФ, мабуть, з якимись паралельними групами, на якихось інших умовах. Ми розуміємо, що до таких процесів мають бути залучені треті сторони. Ми знаємо, що були звільнення та попередньо успішні переговори за участі трьох країн. Це Туреччина, Катар і Саудівська Аравія», – розповів в ефірі Радіо Крим.Реалії Ігор Котелянець.
За його інформацією, в офісі Уповноваженого з прав людини працюють над створенням окремої групи зі звільнення цивільних при Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими.
«Дуже довго в уряді погоджували документи. Я сподіваюся, що цього року з’являться всі підстави для того, щоб така робоча група була створена і щоб вона займалася списками цивільних, у тому числі політв’язнями, і шукала інші формати переговорів, для того, щоб можна було звільняти цивліьних, більшість яких кримінально переслідують, фабрикують проти них справи в РФ нібито за тероризм, шпигунство, за диверсії», – розповів Котелянець.
Зволікання варте життя, каже він. Адже у російських в’язницях українським ув’язненим часто не надають медичної допомоги.
«Ця відмова пасивна, просто ігнорування їхніх звернень. Іноді це випадки, що характеризують самих громадян Росії, коли політв’язні потрапляють до лікаря, і лікар, дізнавшись, що це громадянин України, відмовляється його обслуговувати іноді, коментуючи це мовою ворожнечі – «Вас, хохлов, треба вбивати. А ви ще наважуєтеся приходити на лікування». Було й таке», – розповів Котелянець.
Торік стало відомо про загибель двох кримських політв’язнів. Кримськотатарський активіст Джеміль Гафаров помер у Новочеркаському СІЗО. Його російський суд відправив до колонії за звинуваченням у причетності до діяльності організації «Хізб ут-Тахрір». Гафарову було 60 років. У нього була діагностована ниркова недостатність. У листопаді 2022 року він переніс серцевий напад. Гафаров стверджував, що адміністрація СІЗО відмовляє йому в медичній допомозі. У колонії міста Новотроїцька помер Костянтин Ширінг. Він відбував термін за «шпигунство на користь України». Йому був 61 рік. За словами кримських правозахисників, він мав серцево-судинні захворювання, про що керівництво колонії знало. Проте ув’язнений не отримував необхідного лікування.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту:https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.